На сьогодні дуже актуальними є питання, пов’язані із адаптацією економічної діяльності України до умов СОТ. І в першу чергу це стосується аграрного сектора економіки.

Адже для України є абсолютно безвідповідальним і неприпустимим руйнування галузі, яка складає основу продовольчої безпеки держави, а також є сферою працевлаштування третини населення країни.

Незрозумілою та непрозорою залишається позиція Уряду Ю.Тимошенко щодо захисту сільгоспвиробників від впливу:
1. Зменшення їх фінансової підтримки, в тому числі значного зменшення бюджетного фінансування, дотацій та скасування з 1 січня 2009 року нульової ставки податку на додану вартість;

2. Суттєвого зменшення ввізного мита на сільгосппродукцію, вартість якої значно здешевлена в основному за рахунок саме фінансової підтримки аграріїв з бюджету ЄС та національних бюджетів країн – членів СОТ;

3. Відмови влади від протекціоністської політики практично в усіх галузях сільськогосподарського виробництва.

Історія знає приклади складної адаптації аграрних ринків Чехії та Польщі до умов СОТ, де майже третина населення задіяна в аграрному секторі. Навіть аграрний сектор економіки Німеччини у 90-х роках минулого сторіччя вижив лише завдяки потужній фінансовій підтримці відповідних програм ЄС.

На яку ж підтримку сподівається уряд Ю.Тимошенко, кидаючи напризволяще аграріїв, за якою програмою буде проходити адаптація до умов СОТ - залишається незрозумілим. На цьому фоні запевнення окремих чиновників про «світле майбутнє села» є щонайменше цинічними.

Першим кроком, який ми повинні зробити в цій ситуації, це посилити соціальну захищеність селян – власників земельних паїв. На сьогодні в результаті розпаювання колишніх колективних сільгосппідприємств громадянами укладено понад 4,3 млн. договорів про здачу в оренду земельних часток (паїв) загальною площею близько 17,1 млн. га. Найбільш болючими проблемами, які виникають при здачі в оренду земельних часток (паїв), є занадто занижені розміри орендної плати. Окрім цього, мізерна орендна плата в більшості випадків виплачується сільгосппродукцією та послугами за завищеними в кілька разів цінами.

Між тим, Указом Президента «Про додаткові заходи із захисту селян – власників земельних ділянок (паїв)» ще у 2002 році було визначено, що розмір орендної плати за пай сільськогосподарського призначення не повинен бути меншим ніж 1,5% від оцінної вартості землі. Однак орендарі, які до того платили 1% від кадастрової вартості землі, цю позицію ігнорують і до сьогодні. Як наслідок, середній розмір річної орендної плати за 1 га землі по Україні складає близько 137 гривень. Найбільшу плату визначено в м. Севастополі в розмірі 432 грн. за 1 га землі, найнижчу - майже 95 грн. – в Рівненській області.

Загальна сума нарахованої орендної плати на 2007 рік складає 2,3 млрд. гривень.

Із загальної суми нарахованої у 2007 році орендної плати 81% становить натуральна оплата, і лише 19% - грошові розрахунки. Таким чином, в середньому по Україні лише 26 грн. на рік орендної плати за 1 гектар землі селяни отримають грошовими коштами.

Дещо цинічною виглядає заява заступника Міністра аграрної політики України Романа Шмідта, зроблена 18.07.2008 на спільній колегії Мінагрополітики й Міністерства регіонального розвитку та будівництва. Зокрема, Мінагрополітики пропонує збільшити розмір плати за оренду сільськогосподарських земель з 1,5% до 2% від їх нормативної грошової оцінки. Однак на фоні підвищення світових цін на сільськогосподарську продукцію, збільшення ажіотажу та попиту на найдорожче надбання українського народу – землю, такі кроки по відношенню до селян нічим іншим, як насміханням назвати не можна.

З метою підвищення рівня соціального захисту селян - власників земельних часток (паїв) депутатами фракції Партії регіонів підготовлено законопроект, який визначає мінімальний розмір річної орендної плати за оренду земельних часток (паїв) на рівні 5% від вартості земельні частки (паю), визначеної за результатами експертної грошової оцінки, а також мінімальний розмір пені за несвоєчасну її сплату - 0,3% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Наші розрахунки показують, що в результаті схвалення запропонованого у законопроекті мінімального рівня річної орендної плати її середній розмір за оренду 1 гектара сільськогосподарських угідь зросте у 5 разів: зі 137 гривень до майже 700 гривень.
Закон також зобов’язує орендарів не менше 50% орендної плати сплачувати виключно у грошовій формі, а розмір орендної плати за оренду земельних часток (паїв) переглядати не рідше ніж один раз на рік та корегувати з урахуванням індексу інфляції.

Відомо, що охочих загнати селян в «глухий кут» а потім за безцінь скупити землю є достатньо багато як в Україні, так і за її межами. Однак ми повинні створити такі умови, за яких доходи від оренди землі дозволять забезпечити пристойне життя її нинішнім власникам – селянам.

Саме тому підвищення рівня соціального захисту селян - власників земельних часток (паїв) для нас є принципово важливим питанням, і без перебільшення можна сказати - однією із основних складових національної безпеки України.

Сергій Кузнецов