Головною темою статті народного депутата, члена парламентської фракції Партії регіонів, міністра сільського господарства Опозиційного уряду Віктора Слаути є, м’яко кажучи, недолуга аграрна політика нинішнього уряду.

Популізм Уряду та непрофесійне адміністрування вітчизняного аграрного ринку нанесло великої, а в деяких випадках - непоправної шкоди національній економіці держави. Під загрозою знаходиться продовольча безпека країни.

Попри численні зауваження з боку опозиції, громадських професійних організацій, економістів-аграрників та вітчизняних і зарубіжних експертів з регулювання ринку сільськогосподарської продукції, Уряд, м’яко кажучи, зробив багато економічно необґрунтованих кроків. Злочинним видалося для аграріїв зволікання з відміною квот на зернові культури, зрив форвардних закупівель зерна до Аграрного фонду, проведення протиправних і неефективних товарних інтервенцій борошном, антидержавницька політика державних закупівель м’ясопродуктів та авторитарне запровадження жорсткого адміністрування ринку олії.

Зволікання Уряду з експортом зернових призвело до великих перехідних залишків (біля 7 млн. тонн). Як наслідок такої політики ми маємо обвал цін на внутрішньому ринку, переповнення елеваторів минулорічним зерном, неминучу втрату частини нового врожаю, зростання цін за зберігання зерна і значні збитки товаровиробників.

Складається враження, що Урядом навмисне розігрується сценарій для зниження цін на зерно на внутрішньому ринку. Про це свідчать заяви прем’єр-міністра України про майбутній валовий збір урожаю – спочатку у 40, у 60, а згодом у 70 млн. тонн. Учасники ринку добре знають, що подібні заяви з боку урядовців миттєво впливають на цінові очікування на ринку. До того ж, урядом, напевне, знову ж таки, навмисне і заздалегідь (ще у лютому місяці поточного року) були оприлюднені рівні мінімальних цін на пшеницю та жито, що стало потужним сигналом загального зниження цін на зернові. Причому, встановлені мінімальні ціни на деякі види зернових нижчі за поріг їх рентабельності.

Популізм у цьому питанні та гра на мозолях вітчизняного хлібороба продовжується. Змінами до Бюджету 2008 року передбачено збільшення фінансування Аграрного фонду. Для формування продовольчого резерву по програмах кредитування було передбачено на 1 млрд. гривень більше. При цьому ініціатори цього рішення чітко усвідомлювали, що механізм закупівель зерна Аграрним фондом і програма кредитування недієві через прийняті урядом певні умови їх здійснення.

Заради справедливості слід сказати, що навіть при повному заявленому фінансуванні державних операторів задля формування державних продовольчих ресурсів ситуації обвалу цін не уникнути, оскільки, заплановані обсяги закупівлі державних ресурсів становлять лише 2% від наявного зернового ресурсу країни. Таким чином, висновок може бути лише один – урядом навмисне змодельована ситуація на ринку зерна, за якої забезпечується отримання надприбутків зернотрейдерами за рахунок товаровиробників зерна.

Певна «гра в комерцію» проходить і під гаслами зниження цін на хлібопродукти. Попри численні урядові заяви щодо боротьби з корупцією Кабінетом Міністрів фактично легалізовано протиправну схему товарних інтервенцій борошном із зерна Державного продовольчого резерву. Насамперед, мова тут йде про постанову КМУ № 55 від 13 лютого 2008 року, дію якої було подовжено і на новий маркетинговий рік. Згідно неї Аграрний фонд надає за зниженими цінами зерно приватним переробним підприємствам, що здорожує борошно до ринкового рівня, чим нівелює функцію Аграрного фонду в товарних інтервенціях та стабілізації цінової ситуації на внутрішньому ринку хліба і хлібобулочних виробів, і створює умови для успішної діяльності у цій сфері бізнесовим структурам, наближеним до уряду.

Через авторитаризм нинішнього Кабміну та втрату ним державницьких інтересів шквал негативу обрушився на оліє-жировий комплекс держави. Через адміністрування на ринку олії 15 підприємств галузі закрито, десятки тисяч людей залишились без роботи. Державний бюджет недоотримав майже 160 млн. гривень. Результатом такого антидержавного підходу є також зміцнення проурядовими структурами свого монопольного становища на цьому ринку.

В цукровій галузі теж спостерігається абсурдна ситуація, створена урядом, що зумовлює закриття цукрових заводів, збільшення безробіття та загострення соціальної напруги. При великих перехідних запасах цукру на внутрішньому ринку урядом авторитарно приймається рішення ввезення і реалізації тростинного цукру, знищуючи свого товаровиробника.

Після завершення посіву цукрових буряків урядом приймається рішення про збільшення дотації на посів на 250 гривень. Виникає питання – кому передбачається така підтримка?

Факти діяльності Уряду Тимошенко на ринку м’яса і м’ясопродуктів свідчать про наміри повного знищення вітчизняного тваринництва. З одного боку, Уряд збільшує імпорт м’ясопродуктів майже у 3 рази, який ніякого впливу на ціни споживчого ринку м’ясопродуктів не мав. Проте, така політики України зумовила втрати у зовнішній торгівлі більше 140 млн. дол. США та спричинила масове вирізання худоби. Так, станом на 1 липня 2008 року чисельність поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 10%, свиней – на 19%, а сільськогосподарських підприємств відповідно на 16 і 21%.
З іншого боку, Уряд Тимошенко прийнявся за врегулювання виробництва м’яса птиці, тобто найдешевшого виду м’яса, яким покривається його дефіцит на внутрішньому ринку. Логічним було б у ситуації, коли різко зростає витратна частина виробництва сільськогосподарської продукції, щоб держава збільшила підтримку на аграрне виробництво, а не навпаки, заявляла про звільнення виробників м’яса птиці дотацій…

У свою чергу, цим самим Уряд успішно дотує іноземних виробників імпортуючи на внутрішній ринок дешеве та низьке за якістю американське м’ясо птиці по ціні менше ніж 5 гривень за кілограм, що знищує вітчизняного товаровиробника і несе загрозу здоров’ю українців.

Інша негативна тенденція на ринку, до якої немає ніякої справи нинішньому уряду – це різка відмінність темпів зростання цін на сировину та продовольство. Так, починаючи з квітня поточного року закупівельні ціни на м’ясо великої рогатої худоби підвищилися на 3%, ціни переробних підприємств зросли на 7,3%. В той же час у мережі роздрібної торгівлі вони підвищилися на 16,4%. Аналогічна ситуація щодо свинини – при збільшенні цін виробників на 12% ціни роздрібної торгівлі зросли на 28%. За нашими оцінками, декларовані роздрібні ціни Держцінінспекції та Держкомстату занижені, тому диспропорція закупівельних та роздрібних цін ще вища.

Така цінова ситуація заганяє вітчизняного товаровиробника у глухий кут банкрутства, змушує його скорочувати виробництво, ставить державу в економічну залежність від імпорту та загрожує національній безпеці країни в гарантуванні необхідного продовольчого ресурсу.

І саме через таку політику виробництво яловичини впало на 40%, свинини - на 44%, олії соняшникової - на 51%, масла вершкового на - 11%, м’яса птиці - на 8,4%, молока - на 7,4%, сирів всіх видів - на 3%, хлібобулочних виробів - на 2,3 %.

У той же час можна навести приклад дійсно відповідальної та всебічно виваженої державної політики забезпечення балансу інтересів держави та товаровиробника. Минулого року урядом Віктора Януковича проводилася чітка і прозора цінова політика. Вперше за історію незалежності держави у 2007 році було досягнуто паритету цін між продукцією, що споживається сільським господарством, та сільськогосподарською продукцією. Свідченням цьому є низка показників за минулий рік, головним з яких є фінансові результати сільськогосподарських підприємств. Отже, середній рівень рентабельності аграрного сектору склав тоді 14,4%. І це, підкреслюю, при тому, що рік для аграріїв видався доволі складним – засуха, пилові буревії, град тощо. Рентабельність вирощування зернових склала 28%, соняшнику, ріпаку - 75%, виробництво птиці – 18%, яєць - 10% молока – 14%. Крім того, було помітно зменшено збитковість вирощування великої рогатої худоби.
А що є результатом політики уряду Тимошенко? Те, що аграрна країна поступово перетворюється на імпортозалежну країну. Вже сьогодні майже у 2 рази зменшилось зовнішньоторговельне сальдо по сільськогосподарській продукції. Якщо взяти обсяг імпортної продукції за січень-червень поточного року, то він більш ніж у 10 разів більший за обсяг державної підтримки сільськогосподарського товаровиробника. Виникає знову ж таки питання – кого ми фінансуємо, і чого селянам далі чекати від такої державної політики?

Відзначу і нинішню політику у рослинницькій галузі, яка, на моє глибоке переконання, спрямована нині на перетворення держави в сировинний придаток для розвинених держав.

По посівних площах ріпаку (6% у структурі посівних площ проти 2,9% торік) ми вийшли на перше місце у світі, при цьому не маючи власних переробних потужностей. У зв’язку з цим лише у поточному році Державний бюджет втратить на компенсації ПДВ з експорту ріпаку близько 1,2 млрд., а головне – втрачається родючість ґрунту.

Додатково нищівного удару по галузях агропромислового комплексу завдасть ввезення продукції за новими зниженими ввізними ставками.

Уряд Тимошенко не має єдиного чіткого плану підтримки аграрної галузі, який би дозволив українському селу достойно витримати натиск конкурентів. Хаотично прийняті рішення грають на сторону наближених до Уряду бізнесових структур, допомагаючи їм позбавлятися не стільки від зовнішніх, як від внутрішніх конкурентів. У змінах до бюджету на 2008 рік немає жодного пункту з підтримки галузі у нових економічних умовах СОТ.

У таких діях влади стає цілком зрозумілим, що нинішня політика уряду Тимошенко фактично направлена на знищення сільськогосподарського виробництва як такого та має чітко виражені форми геноциду проти селян.

Політика Уряду Януковича з підтримки вітчизняного товаровиробника, стимулювання експорту та недопущення неякісної імпортної продукції у зовнішній торгівлі забезпечила в 2007 році зовнішньоторговельне сальдо на рівні 2,4 млрд. дол. США. А реальністю нинішньої політики в аграрній сфері є відсутність належного фінансування та кредитування села. Сьогодні фінансування аграрного сектору не перевищує 41% річних асигнувань. На відповідну дату минулого року цей показник складав 70 %. Як кажуть, коментарі зайві…

До того ж, навіть таке фінансування відбувається лише на папері: близько 0,7 млрд. гривень бюджетних асигнувань акумулюються на регіональних казначейських рахунках і не доходять до товаровиробників.
Державна цільова програма розвитку українського села до 2015 року не фінансується. Втім, як і цілий ряд інших державних цільових програм та програми інвестиційно-інноваційного розвитку.

Фінансова підтримка села також ускладнюється припиненням кредитування господарств банками, яке пов’язане із серйозними економічними перекосами та зловживаннями на фінансовому ринку нинішнім урядом. На сьогоднішній день ставки по гривневим позикам для підприємств досягають 30% річних, по доларовим – 14-15%. Бюджетна програма з компенсації кредитних ставок не працює, оскільки в умовах порядку використання коштів передбачено обмеження на рівні 17-18% річних (по гривневим позичкам).

Незважаючи на те, що фінансування програм «зеленої скрині» не мають фінансових обмежень, у Державному бюджеті на 2008 рік, так само, як і в змінах до нього взагалі не передбачені програми «зеленої скрині»:

- з формування та розвитку інфраструктури аграрного ринку;

- зі створення та фінансування державної служби моніторингу аграрного ринку, аналізу кон’юнктури та прогнозу ринків, поширення цієї інформації серед їх учасників;

- з відшкодування суб’єктам господарювання витрат власних коштів, внесених на будівництво об’єктів соціальної сфери села;

- з компенсації додаткових витрат сільськогосподарських підприємств, пов’язаних із використанням води для поливу в регіонах з несприятливими кліматичними умовами;

- із стимулювання застосування енерго- та ресурсозберігаючих технологій в рослинництві;

- з реструктуризації тваринницьких комплексів;

- з докорінного поліпшення земель підприємств агропромислового комплексу.

Через введення знижених імпортних мит негайного перегляду потребує державна підтримка тваринництва, особливо щодо вирощування великої рогатої худоби та свиней. Нові механізми державної підтримки галузі тваринництва мають спрямовуватись на суттєве нарощування м’ясних ресурсів.

Негайного врегулювання потребують також питання обґрунтованості ціноутворення на ринку зерна, м’яса, олії та інших видів продовольства. Адже ріст цін у роздрібній мережі відбувається у 2-3 рази швидше порівняно із зростанням закупівельних цін на сировину, що, певна річ, негативно впливає як на вітчизняного товаровиробника, так і на споживача.
У зв’язку з цим ми вимагаємо від Уряду негайно вгамувати свої політичні амбіції навколо сьогодення агропромислового комплексу, та разом із Опозиційним урядом, провідними науковими установами, громадськими професійними організаціями розробити ефективний план дій виходу з кризової ситуації галузі з урахуванням нових умов СОТ.