Народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів, міністр палива та енергетики Опозиційного уряду Юрій Бойко відповів на запитання кореспондента радіостанції «ВВС». Певна річ, головною темою розмови був візит до Києва голови «Газпрому» Олексія Міллера…

- Сьогодні до Києва чи не вперше прибув голова «Газпрому» Олексій Міллер, як би ви прокоментували цей факт, і чи відомо Вам, про що має йтися на переговорах? Юлія Володимирівна сказала, що це чи найперші результати її домовленостей з паном Путіним… Що Вам відомо з цього приводу?

- Ну, по-перше, керівник «Газпрому» вже декілька разів бував на переговорах в Києві, і нічого екстраординарного в цьому візиті немає. Є робочий візит, тому що ситуація дуже складна – дуже великі борги між НАК «Нафтогаз» і Росукренерго. Загальна заборгованість складає під 2 млрд. гривень, тому це, безперечно, турбує російську сторону. І тим паче, що є позиція середньо-азійських країн стосовно ціни на газ на наступний рік. Це також ключове питання, і я вважаю, що потрібно мати єдину державну переговорну позицію, щоб так само, як ми, тобто уряд Віктора Януковича минулого року, відстояли комфортну ціну на газ для України.

- Напередодні пан Міллер зустрічався із президентом Медведєвим, і на цій зустрічі він ще раз повторив, що для України ціна газу буде більше 400 доларів за тисячу кубометрів. Водночас, ще кілька років тому ми чули, що газ не буде більше за 200 доларів. На Ваш погляд, це елементи такого «східного базару», чи ціна дійсно буде вища за 400 доларів?

- Є безпосередня позиція середньо-азійських країн, і це на даний момент головна проблема, що вони хочуть мати вихідну ціну європейського рівня. Я не можу зараз сказати, по якій ціні він буде, бо це предмет переговорів з керівниками. Але те, що він буде дорожчий, ніж сьогодні, це вже факт. Тому що була позиція середньо-азійських держав стосовно цього питання, і не було позиції нашої держави. Лунали тільки декларації і заяви…

- Як ви вважаєте, Туркменістан і взагалі середньо-азійський напрямок для нас втрачений через домовленості з Росією? Чи Україна ще може вклинитись між Росією та Туркменістаном?

- По-перше, лідеру уряду потрібно поїхати туди і продемонструвати свою позицію, тому що було багато розмов про необхідність візиту, але жодного разу пані Тимошенко не їздила ані в Узбекистан, ані до Казахстану, ані до Туркменістану, хоча саме вони є постачальниками газу в нашу країну. І я пам’ятаю засідання РНБО, на якому Юлія Володимирівна попросила президента доручити їй поїхати в середньо-азійські країни. Президент доручив їй поїхати, але, як відомо це доручення так і не було виконане. Тобто, треба перейти від декларацій про переговори до переговорів по суті питання.

- Вчора Президент нагадав, що ми транспортуємо до Європи 80% російського газу, російського експорту… Чи можна і надалі використовувати цей чинник ГТС, як один із важелів на переговорах із Росією? Коли цей ресурс буде вичерпаний, і чи можемо ми його постійно використовувати?

- Так, ми повинні постійно його використовувати, але не як ультимативний важіль, а як розуміння стратегічного партнерства. Тому що і ми пов’язані з Росією, і вона пов’язана з нами. І взагалі, використання ролі ГТС на переговорах з Росією з точки зору стратегічного партнерства було весь час. І весь час нам вдавалось знайти компроміс, базуючись на цих принципах. Вважаю, що це - зрозуміла річ і для наших партнерів також. Вони володіють ресурсом видобутку, ми володіємо ресурсом транзиту, тому ми повинні домовитись.

У нас завжди ціна газу була предметом компромісу, зважаючи на важливість транзиту російського газу в Європу нашою територією.

- Як Ви вважаєте, наскільки вдасться втілити ініціативу Президента України щодо тристоронніх переговорів? Бо в усіх трьох учасників досить протилежні інтереси…

- Я вважаю, що перш за все керівництву уряду потрібно їхати на переговори до Середньої Азії, а не говорити мовою декларацій і лозунгів. Тому, коли буде зрозуміла позиція, тоді стане зрозумілим і те, який сенс мають ці переговори.

- В принципі, у Росії є такий сильний козир на переговорах, як багаторічні угоди з Туркменістаном. Як можна заламати ці угоди?

- Не треба нічого ламати. Потрібно розробляти декілька напрямків співпраці: і видобуток в тому ж Туркменістані, і співробітництво в Узбекистані, і співробітництво із Казахстаном. Нам необхідно туди зайти, адже ми свого часу знаходили багато спільних тем. Тож потрібно перейти до конкретної співпраці.

Давайте згадаємо, що у нас було негаразд із постачанням газу в країну до 2005 року. У нас в 2004 році була абсолютно спокійна ситуація - була ціна по 50 доларів. Газу у нас було більш ніж достатньо. Ми ще й реекспортували туркменський газ - 6 млрд. кубометрів на рік… Прийшов сьогоднішній уряд в першій своїй каденції, зламав усе, ситуація погіршилася так само, як вона погіршилася й сьогодні. Мало хто знає, але всередині держави газ продається вже по ціні більше 300 доларів за кубометр. І сьогодні умови постачання газу для промисловості погіршилися, навіть якщо порівнювати з початком року. Він став дорожче на 60 доларів. Погіршилися умови постачання для внутрішнього користувача та виробника. Зараз введені передплати… А потім нам розповідають про ріст інфляції через зовнішні чинники і таке інше… Потрібно, насамперед, подивитися на себе – на сьогоднішній уряд, на його професійність і здатність виконувати свої зобов’язання…

- Так само вчора Президент сказав, що потрібно обчислити таку формулу ціни на газ, щоб вона не залежала від якихось коливань. На Вашу думку, що це має бути за формула, і чи може її витримати Україна?

- По-перше, як ви кажете, «раніше» у нас взагалі не було ніякої політичної складової. Було розуміння стратегічного партнерства, і не було, враховуючи транзит російського газу, примітивних торгів - «ви нам – ми вам». Такого, підкреслюю, не було ніколи, хто б і що б не розповідав сьогодні. І я вважаю, що такого не повинно й бути, тому що взагалі і транзит, і видобуток газу дуже тісно зв’язані між собою. І той, хто цим фахово займається, може знайти компроміс, не враховуючи жодні суто політичні чинники.

- А от суто арифметично - на чому варто було б побудувати ці переговори? І як вибудовувати якісь довгострокові контракти?

- Так, як ми будували їх завжди. Чому ми залишили ціну газу на рівні 179,5 доларів за тисячу кубометрів, а, наприклад, Молдова, не кажучи вже про Європу, купує блакитне паливо у кілька разів дорожче? Та тільки тому, що ми будували відносини, враховуючи принципи стратегічного партнерства і важливість транзиту.