Народний депутат, заступник Голови Партії регіонів, перший віце-спікер Верховної Ради України Олександр Лавринович відповів на запитання кореспондента «Ера-FM».

- Пане Олександре, от як воно – керувати недієздатним Парламентом? Він взагалі легітимний зараз, цей Парламент, чи ні?

- Звичайно, легітимний. Легітимність Парламент отримує від громадян України, які на виборчих дільницях вкидають бюлетень до скриньки, тим самим делегуючи своє право тим, кого вони обирають вирішувати державні справи від їх імені. Тому легітимність стовідсотково забезпечена. Що стосується дієздатності, вона відсутня через те, що Основний закон країни передбачає, що всі акти Парламенту підписує Голова Верховної Ради. Поки ця посада залишається вакантною, жоден акт Верховної Ради не може набрати чинності. Тому парламентська робота в її завершальній стадії сьогодні є неможливою. Це не означає, що взагалі народні депутати не можуть працювати. Я скажу навіть, що найважливіша стадія роботи в Парламенті - це підготовка проекту закону до його розгляду і ухвалення в сесійній залі. Це професійна робота, яка має бути зосереджена в профільному комітеті.

- Все одно апогей результативності - це ухвалення і підписання Головою Верховної Ради законопроектів...

- Безумовно.

- Але якщо законопроект і ухвалять, то який сенс цього законопроекту? Його ж ніхто не може підписати...

- Для того, щоб у сесійній залі була робота, потрібно, щоб до цього була підготовка, щоб можна було серйозні речі ухвалювати після професійного опрацювання. Тому значна частина роботи зараз робиться в Парламенті, і це абсолютно нормальна річ. Звісно, ми маємо проблему зі спікером Парламенту. Але це питання не вперше в історії України затягується, і поки що на дуже довгий період. Інше питання, що всі звертають увагу, що от немає рішення відразу, яке могло б бути.

- Всі говорять про антикризовий пакет-2. А де цей антикризовий пакет-2? В цьому контексті я принаймні, от як громадянин, роботи Парламенту не бачу, хоча всі говорять, що треба рухатися далі у подоланні економічної кризи. Де цей рух далі?

- Знаєте, дуже просто говорити тривіальні очевидні речі і набагато складніше сказати, як можна вирішити те чи інше питання. Якщо законопроект передбачає поруч із хорошими, правдивими речами розв’язання кількох лобістських проектів, які перекреслюють повністю все, що записано в цьому законі, оце як раз відповідь на питання, що має бути в сесійній залі, і як воно має бути підготовлено.

Стосовно пакету додаткових проектів щодо розв’язання кризових явищ, які є в українській економіці. Такі проекти справді надходять і від Кабміну, і від народних депутатів. Є також великий пакет, зареєстрований в Парламенті від Опозиційного уряду. Сьогодні також прийшли два проекти закону від Кабміну. Я думаю, ніхто не образиться з членів уряду і шановних депутатів, якщо я скажу, що переважна більшість цих проектів потребує коригування з професійної точки зору з тим, щоб вони були можливими для виконання і давали нормальний ефект, і щоб вони були в гармонії з іншими актами українського законодавства.

- Наскільки суттєвого коригування вони потребують?

- Я також не можу сказати, що я є істина в останній інстанції, яка знає, наскільки глибоко потрібно робити зміни чи поправки в цих законах. Для цього існують парламентські комітети, де колегіально працює велика кількість фахівців, як спеціальних експертів у комітетах, в апараті, так і народних депутатів України, які мають досвід роботи в тій чи іншій галузі.

- Пане Олександре, в чому все-таки проблема, що спікера не можуть нормально обрати?

- Я думаю, що очевидне питання, що не могло бути рішення відразу по обранню спікера, оскільки виборча система, яка сьогодні чинна в Україні і за якою вже двічі обирали склад Парламенту, не передбачає можливості того, щоб у нас функціонували народні депутати як окремі особистості, які на власний розсуд будуть ухвалювати рішення.

- Це погано?

- Це і добре, і погано, тобто тут є дві складових. Я думаю, що загальний підхід, що існують політичні партії, які мають свої фракції в Парламенті та ухвалюють по важливих державних питаннях солідарні рішення щодо обов’язкового голосування, має більше позитивів, ніж негативів. Тому що коли є 450 позицій і думок, покладися на випадковий збіг чисел набагато гірше, ніж мати ясні прогнозовані підходи і прогнозовані рішення. Попередній голова обирався коаліцією, яка була сформована в кількості 227 депутатів, і 227 депутатів обрали його Головою Парламенту. Після того, коли коаліція припинила своє існування, він подав свою заяву, і через деякий час ця заява була задоволена Верховною Радою.

Зрозуміло, для того, щоб був обраний новий Голова Парламенту, потрібно або формування нової коаліції, або домовленість на якийсь проміжок часу про співробітництво між кількома фракціями Парламенту, які будуть визначати порядок денний для роботи і домовлятися щодо ухвалення рішень. От цей процес для вироблення спільних позицій або у форматі створення нової коаліції, або у форматі тимчасової співпраці заради вирішення найважливіших питань зараз і триває.

- Як може виглядати де-юре ця тимчасова співпраця, оскільки чітко записано, що Парламент повинен мати коаліцію? Тобто її ж треба якось оформити? А якщо це буде тимчасова співпраця, це так само має бути оформлено у вигляді коаліції?

- Ні. Парламент може не мати коаліції, в такому випадку в Президента виникає право ухвалити рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, тобто те право, яке він має сьогодні. Якщо фракції не об’єднуються, якщо немає можливості досягти якогось компромісу, тоді треба обирати новий склад Парламенту. А роботу при тимчасових домовленостях ми могли бачити з 2 вересня по 2 жовтня цього року. Я не думаю, що у вас є підстави сказати, що ця робота була неефективною. Мені приємно було організовувати цю роботу, тому що був пошук необхідних питань, які потрібно розглянути, і проектів рішень. І коли проходила професійна експертиза, організаційна підготовка, ми виходили до сесійної зали і точно знали, що ми будемо робити, як і які будуть результати.

- Пане Олександре, ви готові стати Головою Верховної Ради України?

- У Верховній Раді для мене не існує жодної посади, на якій би я не міг працювати.

- Що значить бути Головою Верховної Ради з огляду на те, яка в нас Верховна Рада і які там є політичні опоненти?

- В нас нормальна Верховна Рада. Структура парламентів усіх країн має багато складових, і функція спікера полягає в тому, щоб забезпечити можливості для плідної, професійної роботи парламентських комітетів і чіткої організації роботи в якості модератора в сесійній залі, щоб дати можливість ухвалити ті рішення, які будуть продуктом фракційних домовленостей, і організувати таким чином їх розгляд, щоб можна було і самим народним депутатам, і суспільству чітко зрозуміти аргументацію, через яку те чи інше рішення розглядається або відхиляється. Я вважаю найважливішим, щоб у Верховній Раді був спікер, який буде забезпечувати ефективну роботу Парламенту і не буде робити кроки, які б заважали політичним фракціям ефективно реалізовувати свої домовленості.

- Пане Олександре, от ви сказали про право Президента розпустити Парламент і призначити дострокові вибори. Чи може все-таки бути, що в Парламенті все ж таки вдасться створити чи там тимчасову більшість, як ви говорите, чи коаліцію вже закріпити, щоб вибити, я так висловлюсь, в Президента оцю можливість розпустити Парламент?

- Взагалі це абсолютно другорядна чи навіть третьорядна справа, щоб щось вибивати, якісь права, в Президента. В даному випадку набагато важливіше країні мати ефективний і дієздатний Парламент. Якщо парламентарі не зможуть це забезпечити, то Президент повинен зробити все для того, щоб у країні з’явився дієздатний Парламент. Для цього і передбачено в Конституції позицію, яка дозволяє йому в окремих випадках ухвалювати рішення про дострокове припинення повноважень і обрання нового складу Парламенту.

- А Президент зацікавлений у тому, щоб у нас був дієздатний ефективний Парламент?

- Це питання можна задати тільки Президенту.

- А ви відчуваєте, що якісь такі сили позапарламентські не зацікавлені в тому, щоб Парламент працював ефективно і конструктивно?

- Я думаю, що тверезомислячі політики в Україні прагнуть, щоб в Україні був ефективний дієздатний Парламент.

- А кого зараз уряд представляє?

- Уряд зараз представляє частину неіснуючої коаліції.

- Значить, це неіснуючий уряд, по суті?

- Ні, це існуючий законний Уряд України. Інша справа, що сьогодні він не має під собою політичної основи, тобто не існує тієї коаліції, продуктом якої він є. І в цьому також є велика проблема для держави і джерело нестабільності і негараздів, оскільки уряд, який не має парламентської підтримки, не може бути ефективним апріорі, тому що для того, щоб ухвалювати ефективні рішення, Парламент потребує багато в чому їх законодавчого оформлення, починаючи з найголовнішого – з державного кошторису, з держбюджету країни і багато інших рішень, які необхідно ухвалювати. Якщо уряд спирається на парламентську меншість і не має політичних домовленостей щодо спільної роботи представників інших парламентських фракцій, такий уряд не може бути ефективним.

- Зараз працює цей уряд, а раптом цей уряд врешті відправляють у відставку. Оці всі питання, які на цьому відрізку часу розглядає уряд, як вони потім будуть відображатися з точки зору відповідальності?

- В Парламенті є політична сила, яка відповідає за дії сьогоднішнього уряду. Всі члени уряду і прем’єр-міністр мають прізвища. Вони несуть персональну відповідальність за кожне своє рішення, свою дію. Є дві політичні сили, які формували цей склад Кабміну, вони несуть всю повноту політичної відповідальності за результат його роботи. В державі не може бути ситуації з відсутністю уряду, тому українська Конституція передбачає безперервність роботи уряду. Незважаючи на будь-які перипетії політичні, які відбуваються, Кабмін є, і заміна одного Кабміну іншим відбувається одномоментно, скажімо так, в одну секунду пропадають повноваження одного і з’являються повноваження іншого. Тому не може бути в країні безвладдя, і відповідальність за свої рішення політично несуть політичні сили, а в усіх інших аспектах – конкретні посадовці, які обіймали посади в уряді.

- Як довго цьому уряду ще працювати?

- Знаєте, в разі вирішення питання зі створення нової більшості в Парламенті, безумовно, уряд зазнає змін, тобто в такому вигляді, як він є сьогодні, я думаю, що в нього немає перспектив для довгої роботи.

- Пане Олександре, ви от днями заявили, що український винахід виборчих блоків – це обман виборців. Блоки в нас є, але я так зрозумів, що ви проти цього?

- Звичайно, я проти. Я можу ще раз сказати, що це - обман людей, тому що справжні блоки, які об’єднують різні політичні партії під час виборчої кампанії, або є неефективними, або приречені на розпад, як це українська практика показала протягом 17 років. У нас об‘єднання, яке називається блоком, насправді працює за всіма канонами стабільної політичної партії. Подивиться на блоки, які об’єднують кілька політичних партій, наприклад, на „Нашу Україну” - ви можете бачити, яким чином він може ефективно функціонувати. Це один аспект.

Інший - це те, що блоки можуть уникати політичної відповідальності, яка повинна бути головною складовою політичної діяльності. Адже громадяни України точно мають знати, що вони, віддавши перевагу тій чи іншій політичній партії, повинні обов’язково виставити на наступних виборах їй оцінку. А блоки мають властивість змінювати свій склад. Сьогодні віддали голос цьому блоку, а завтра його вже немає, і виставити йому оцінку неможливо, бо замість нього пропонується щось інше. Це є очевидна річ. І те, що в інших країнах практикується об’єднання до виборів, воно практикується в досить своєрідний спосіб.

- Можливо, тут питання стоїть у тому, скільки політичних сил об’єднуються в блок?

- Ні, не в цьому. Питання в тому, чи існує взагалі політична партія як така, і чи здатна вона в довготривалій перспективі пропонувати суспільству можливості для ухвалення державних рішень і отримати людську підтримку. Тому що коли формується блок „імені мене”, це означає, що партії як такої не існує, є харизматичний лідер, політик, який веде відповідну кампанію. Це більш притаманно для президентської кампанії, ніж для парламентської.

- Ви критикуєте принцип блокування кількох партій під харизматичним лідером, але, з іншого боку, чи може бути якась альтернатива? Якщо подивитися на ПР, в неї те ж саме – харизматичний лідер. ПР навряд чи може стати тим еталоном у такому вигляді, як вона зараз є, для досягнення тих результатів, які ви декларуєте...

- ПР не претендує на звання еталону, вона претендує на звання партії номер один в Україні, і вона такою є, оскільки двічі на парламентських кампаніях більшість громадян України голосувала за неї. Що стосується лідера, то, звичайно, партія має мати харизматичного і популярного лідера. Що стосується об’єднання партій, то я за те, щоб вони об’єднувались, якщо мова йде про президентську виборчу кампанію і потрібно обирати особу. Тоді це цілком нормально і природно, що можуть об’єднатися різні партії для підтримки однієї особи. А коли мова йде про парламентські вибори, то тут повинні змагатися між собою політичні партії. Якщо є подібні чи дуже близькі позиції в різних партій, які не мають великої народної підтримки, вони можуть ухвалити рішення про те, щоб створити єдину партію. Зрештою саме в такий спосіб народилася ПР – з об’єднання кількох партій, які мали недостатню підтримку в суспільстві, і після об’єднання і створення єдиної партії ви можете сьогодні побачити результат, який є.

- Пане Олександре, останнє запитання. От як можна об’єднати, як можна координувати, керувати оцим таким складним Парламентом? Як має людина налаштовуватися в середині, щоб робити це?

- Я з вашого дозволу заберу тут слово «керувати», тому що керувати народними депутатами неможливо в принципі, можна тільки створювати умови для того, щоб вони могли свою волю реалізовувати шляхом вирішення питань, які вони будуть розглядати або голосуванням, або висловленням своєї точки зору. Звичайно, бувають й інші засоби, які застосовуються в Парламенті, в тому числі в сесійній залі, але це не є ті дії, які сприяють ухваленню рішень. Кожен член Парламенту - це є особистість, кожен має право на свою точку зору, по-різному її відстоює. Але тій особі, яка зобов’язана організувати роботу сесійної зали, необхідно суворо дотримуватися тих процедур, які спільно народні депутати встановили у своєму регламентному документі. Тоді це буде достатня підстава вважати, що їй ефективно і якісно можна забезпечувати свою модераторську функцію в Парламенті.