Народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів Ірина Бережна відповіла на запитання кореспондента КИД.

- Ірино Григорівно, останнім часом все частіше чути, що офіційна статистика уряду не відображає дійсний стан речей в економіці, ситуацію з інвестиційним кліматом. Як ви вважаєте, так це чи ні?

- Це заявляють не тільки аналітики. Факти не так давно були викладені на засіданні парламентського Комітету з питань фінансів та банківської діяльності. П’ятий місяць поспіль уряд Тимошенко ховає від громадськості правду про реальний стан зовнішньо-торгівельного балансу України. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами за перший квартал 2008 року уже перевищило 5 мільярдів доларів США. Склалися феноменальні темпи зростання імпорту у першому кварталі - більше 150%. Водночас зростання експорту становило лише 28,5% Що це означає простими словами: руйнується експортний потенціал України, вітчизняним підприємствам загрожує призупинення виробництва, а отже, втрата робочих місць, позбавлення доходів тисяч сімей, скорочення платежів до бюджетів. Держава швидко рухається до валютного боргу. І все це на тлі недавнього вступу до СОТ.

- Чи можна в такій ситуації говорити про те, що обсяг іноземних інвестицій буде поступово зменшуватися? Що це фактично означає для економіки України?

- Думаю, не треба особливо пояснювати, що означає для держави, коли в її економіку перестають вкладати кошти. Темпи зменшення іноземних інвестицій - загрозливі. В Україну вже не вірять інвестори. Більше того, я хочу звернути увагу на той факт, який просто замовчується нинішніми чиновниками уряду - майже 4/5 прямих іноземних інвестицій вкладено у сфери, не пов'язані з вітчизняним виробництвом. Тобто іноземні інвестори почали оминати українську промисловість і здебільшого присутні, перш за все, у банківському секторі. З трибун нам заявляють, що інвестиційний клімат покращується. Ніякого покращення інвестиційного клімату не відбулось, інвестори лише підтримують свої бізнес-проекти в Україні.

Що маємо - фактично створено систему для „висмоктування” грошей з української економіки на користь економік тих країн, де виробляють товари і послуги, які завдяки кредитуванню споживають громадяни України. Власний виробник майже загнаний у кут. При цьому підкреслю, що збільшення частки іноземного капіталу у вітчизняній банківській системі не привело ані до зниження кредитних ставок, ані до збільшення кредитування економіки. Адже, що коїться з банківськими кредитами - думаю не треба описувати.

- Охарактеризуйте коротко, в якому стані зараз об’єктивно знаходиться економіка держави.

- Якщо коротко - то це заохочування імпорту, пригнічення національного виробника, а відповідно й експорту, зростання дисбалансу зовнішньоторговельного сальдо, що збільшує валютний борг держави у арифметичній прогресії. Все це загрожує стагнацією національної економіки, інфляцією та погіршенням життя людей.

- А які наслідки політика ревальвації гривні, над якою так активно дискутують?

- Неприпустимою є політика штучної ревальвації. Практично всі країни світу (нині - і США) намагаються захищати внутрішній ринок і стимулювати зовнішню конкурентоспроможність власного виробництва, його експортний потенціал шляхом здешевлення національної валюти. Що маємо в Україні? Простими словами - НБУ зараз намагається штучно підвищити вартість власної валюти. Це приведе до того, що українські товари не будуть продаватися за кордоном. Відповідно можна очікувати ще більшого падіння виробництва й ненадходження валюти до України. Зрештою, ми дійдемо до такої ситуації, що навіть імпорт не буде за що купувати. Я навіть не знаю чим адекватно можна пояснити таку абсурдність економічної політики.

- В чому має полягати практичні шаги влади для того, щоб про зростанні інвестиційного клімату не тільки говорили, але й щоб його відчула економіка України?

- Інвестиційний клімат визначається двома чинниками. По-перше, „політичною температурою” - наявністю політичних ризиків для капіталу. По-друге, так би мовити „економічною температурою”, яка залежить від податкової політики і від можливостей уряду стимулювати входження інвестицій в державу. Але коли приходять до влади для того, щоб швидко підвищити свій політичний рейтинг, це об’єктивно загрожує економічним колапсом. Який нормальний бізнесмен буде вносити багатомільйонні інвестиції в економіку країни, де уряд поводить себе як не врівноважена людина? Як інакше можна охарактеризувати недавній приклад з американською компанією Vanсo International , у якої уряд анулював ліцензії на розвідку і освоєння Прикерченської ділянки чорноморського шельфу.

Треба нарешті владі взяти на себе відповідальність та визнати просту аксіому, яка працює у всьому світі: „завжди найпотужнішим гальмом до створення сприятливого інвестиційного клімату є політика держави”. В Україні, навіть не враховуючи ті „проколи” в економічній політиці, що вже були нами озвучені, економіка спрямована переважно на розвиток великого бізнесу. Завжди існували зволікання з проведенням реальної регуляторної реформи, реформи інвестиційного законодавства, а також громіздкість податкової системи. Але під час нинішніх баталій за владу - єдиним питанням, здається для нинішнього уряду залишилось - як продати Одеський припортовий та куди потім сховати гроші, як після „Криворіжсталі”.

- Як щодо недавнього вступу Укрїни до СОТ, чи зміниться економічна ситуація в державі на краще? Чи існують тут певні нюанси які треба враховувати?

- Здається, у нас суспільство просто не розуміє до кінця суті СОТ та інтеграції в цю організацію. Інколи здається цього не розуміють певні політики. Безперечно - це вагомий крок для нашої країни, але ж слід розуміти, що процес інтеграції до СОТ не закінчився підписанням протоколу, який визначає умови прийняття України до Організації. Цей процес нескінченний, і справа не тільки в тому, що Верховна Рада ратифікувала підписаний протокол і на цьому все. Як кажуть, наступна зупинка – „Економічний рай”. Після цього Україна має вирішити нові завдання: братиме участь у переговорах раунду Доха, вестиме дво- і багатосторонні переговори з країнами-кандидатами у СОТ тощо. Причому йдеться не про просту присутність на переговорах, а про формування позиції щодо країн-кандидатів на правах члена СОТ. Чи може Україна це зробити з тим політичним хаосом та шаленими хвилями брехні і популізму з боку влади?

Хай там як, Україна зробила лише 1% роботи для того, щоб відчути зиск від членства у СОТ, решта - домашня робота, адаптація нашого законодавства до правил СОТ. Адже, наприклад, щоб експортувати автомобілі до ЄС, недостатньо просто одержати дозвіл на імпорт і нульову ставку мита, потрібно домогтися, щоб твій товар відповідав стандарту Євро-4. Українським експортерам слід передусім замислитися над відповідністю їхньої продукції стандартам якості, тоді вони зможуть мати користь від прийняття нашої країни до СОТ.

- Пригадується на початку травня була інформація про те, що Україна, яка тільки вступила до СОТ, провокує вже застосування до себе фінансових санкцій. Так це чи ні?

- Розумієте в чому абсурдність ситуації? Уряд та Секретаріат так захопились своїм владною чехардою, стрибаючи через голову один одному, що навіть не звернули увагу на таку „дрібничку”. Дійсно, навіщо? Адже відрапортували, пропіарились, використали привід, яким став вступ до СОТ, та й годі. Україна дійсно може спровокувати фінансові санкції з боку СОТ, якщо найближчим часом не закінчить реформування національної системи стандартизації і сертифікації. І це лише початок.