На запитання кореспондента та слухачів у «прямому ефірі» радіостанції «Ера» відповіла народний депутат, член парламентської фракції Партії регіонів Ірина Бережна.

- Вихід депутатів БЮТу і «НУ-НС”у з коаліції, правові наслідки. Чи мають вони вийти зі своїх фракцій? Чи має коаліція бути розпущеною?

- Відповідно до статті 66 частини 2 Регламенту, якщо в коаліції кількість нардепів менше, ніж зазначене Конституцією число, то коаліція перестає існувати. Була зареєстрована кількість 227 чоловік, два нардепи написали заяви, й після оголошення спікером Парламенту даного питання вони юридично вийшли з коаліції. Тому з юридичної точки зору коаліції з минулої п’ятниці не існує.

У БЮТі, щосили намагаючись утримати гарну міну при поганій грі, заявляють, що юридичних наслідків вихід із коаліції двох її членів нібито не матиме, оскільки, за Конституцією, формують парламентську коаліцію парламентські фракції. А значить, і виходити з неї можуть лише фракції. Але це не конституційне положення, а висновок з нього. Можна ж зробити й інший, більш простий і житейський висновок: оскільки коаліція тепер налічує не 227, а 225 депутатів, тобто менше, ніж передбачений Конституцією мінімум у 226 депутатів, то вона є недієздатною. І яка різниця, виходила з неї фракція – чи ні. Відтак не є легітимним і створений екс- коаліцією уряд.

Яка може бути логіка дій Президента Віктора Ющенка. З його боку буде логічним у зв’язку з недостатнім кількісним складом коаліції розпочати відлік тих 30-ти днів, протягом яких Верховна Рада має сформувати нову коаліцію, і 60-ти днів, які Основний закон відпускає на формування нового уряду. Звичайно, глава президентського Секретаріату Віктор Балога заявив, що коаліція без виходу з неї фракції Блоку «НУ-НС» ще не розвалилася. Але, як ви розумієте, очікувати можна будь що.

Щодо заяви Президента Віктора Ющенка стосовно того, що вихід із коаліції двох депутатів не є підставою для її розпаду. «Коаліція дієздатна, вона продовжить свою роботу», - сказав Ющенко. А якщо не продовжить? Якщо доведе свою недієздатність? Ми ж усі розуміємо, що політичні ситуації часто-густо змінюються з калейдоскопічною швидкістю. За одними заявами можуть з’явитися наступні - і зовсім іншого змісту.

Зверну увагу, що закону про імперативний мандат як не було, так і немає. Лідер фракції Блоку «НУ-НС» Вячеслав Кириленко обіцяє, що наступного тижня це питання буде піднято у ВР. Але навіть якщо уявити собі, що Парламент раптом оперативно проголосує за перетворення депутатів на безсловесних рабів парткерівництва (відставний генерал СБУ, бютівець Андрій Кожем’якін обіцяв, що нестачу двох голосів у коаліції при голосуваннях перекриє позакоаліційний „нашоукраїнець” Іван Плющ), то цей закон зворотної сили не матиме. Тому вигнання Рибакова і Бута з Парламенту і заміна їх на лояльних членів списку виглядають практично неймовірними.

Можливо, нова демократична коаліція може бути створена лише в тому разі, якщо туди ввійде фракція Блоку Литвина. Але не видно жодних мотивів, з яких литвинівці позбавили б себе «золотої акції» (вочевидь, дуже золотої!) при багатьох ключових голосуваннях та можливості, абсолютно ні за що не відповідаючи, гостро критикувати.

- Реальність створення нової коаліції за участю Партії регіонів?

- У цій ситуації логічні два варіанти: або створення нової коаліції, або проведення нових виборів. У той же час Партія регіонів готова до кожного з таких варіантів розвитку подій і до будь-якого формату коаліції. Реальність створення нової коаліції залежить від того, скільки потенційних партнерів розділяють наші принципи в економіці й політиці. Ми - центристська партія, ідеї наші абсолютно ліберальні, відношення до економіки - ліберальне. Я думаю, що ці ліберальні принципи готові розділити багато хто. Мета - успішна країна. Успішна країна, на відміну від СРСР, повинна бути в успіху кожного українця. От навколо успіху для кожного українця ми готові поєднуватися.

Ми перебуваємо в переговорному процесі і в Парламенті, і за межами Парламенту. Це не є таємниця. Обговорюються різні можливі конфігурації коаліції, і цей процес постійно іде. Ми нікуди не поспішаємо. Але вже не хочеться бути сторонніми наглядачами за тим, як руйнується країна.

- Причини блокування трибуни фракцією Партії регіонів у четвер. Ваша позиція щодо звільнення Семенюк-Самсоненко і до затвердження програми приватизації? Ставлення до кандидатури Кожем’якіна.
- Партією регіонів офіційно була оголошена її позиція, чому блокується трибуна. Ми наполягали на тому, щоб у Верховній Раді спочатку було заслухано звіт голови Фонду держмайна Валентини Семенюк-Самсоненко, а вже потім – розглянуто постанову про її звільнення. Якщо ж ні, Партія регіонів продовжуватиме блокувати парламентську трибуну, як це було у четвер. Спочатку звіт, далі - затвердження програми приватизації, а вже після затвердження програми - голосування. Але, враховуючи, що було рішення Верховної Ради голосувати кадрові питання шляхом підняття рук, то, власне, має бути застосування цієї процедури.
Думаю, що істинна причина непідтримки Блоком «НУ-НС» кандидатури Портнова, скоріше, в тому, що його висунули в пік протистоянь між Президентом і прем'єром. «НУ-НС» пішла б проти нього навіть у випадку, якби він утримався від різких заяв на адресу Президента.

- Ситуація навколо Луценка. Чи є це політичними репресіями?
- Дивно, але найяскравіші виступи на цю тему звучать саме від представників БЮТ - тієї самої політичної сили, що розповідає тим, кого звільняє в регіонах з посад, про політичну доцільність як головний мотив кадрових рішень.
Якщо слідство в справі Луценко - репресії, то чим тоді є спроби звільняти керівників у багатьох регіонах України взагалі без пред'явлення їм яких би то не було претензій, крім їхньої партійної приналежності й політичних симпатій?

Таке враження, що у Луценка явна манія переслідування. Всі пам’ятають його заяви про репресії у березні 2007 року. Тепер знову… Або, мабуть, це вже криза жанру пана Луценка. Новий піар-хід придумати йому дуже складно. Луценка відразу після конфлікту з мером Києва Леонідом Черновецьким потрібно було відсторонити від виконання обов'язків Міністра ВС України до завершення розслідування. Але ці події з викликами на допит він перекручує на начебто репресії, на методи боротьби з ним, як з ефективним міністром. Я б сказала, що це дуже неадекватна реакція. Розслідування завершилося, і зараз Луценко одержує плоди того способу боротьби, що він застосовував.

Серед представників команди Луценка яскраво почав виділятися Давид Жванія - один зі спонсорів «Народної самооборони» і соратник Ющенка по помаранчевій революції, - якого тепер хочуть позбавити українського громадянства. Жванія зі свого боку також почав «робити шоу», послідовно звинувативши Президента Віктора Ющенка в тому, що його дружина й діти є громадянами США.

Знаєте, хочу одараз звернутися до політиків - і на Банковій і на Грушевського: навчіться нарешті вирішувати свої політичні розбірки гідно на політичному рівні, а не прикриватися дружинами та дітьми, тому що це методи, якими свого часу користувалися фашисти - переходячи через мінне поле, вони пускали попереду жінок, дітей і старих.

- Конституційний процес. Яким шляхом досягти консенсусу щодо конституційних змін і повернення країни у правове поле?

- Боротьба навколо внесення змін до Конституції - це ніщо інше, як боротьба за повноваження між різними політичними центрами впливу. Президент прагне створити президентську республіку, прем'єр-міністр - парламентську з відповідними широкими повноваженнями уряду і його глави. Але якщо говорити об'єктивно, змінювати Основний закон держави в інтересах одного політика або окремої партії неможливо. Тому завдання Партії регіонів - дотримати баланс інтересів суспільства й держави, не допустити узурпації влади ким би то не було з помаранчевих вождів.

Що стосується шансів існування Національної конституційної ради, що створена при Президенті України, то можна сказати, що цей проект явно мертвонароджений. Від нього наразі увага відведена, у зв'язку зі скандалом навколо коаліції. Але, думаю, Президент ще не раз звернеться до цього інструменту. Досить красномовно свою позицію з приводу цього комітету Партія регіонів продемонструвала, коли вийшла з цієї ради. Для того, щоб створити нову Конституцію, потрібно навчитися дотримуватися й поважати чинну, у якій чітко зазначено, що вносити зміни до Конституції може тільки Парламент. Тому ми наполягаємо на створенні парламентської конституційної комісії, що повинна стати тією сполучною ланкою для діалогу в конституційному процесі, яка зараз відсутня.

Наразі Партія регіонів створила внутріпартійну конституційну комісію, очолювану Олександром Лавриновичем, що веде роботу зі створення власного проекту Конституції, виходячи винятково з програмних принципів нашої політичної сили.

У проекті Конституції, що практично завершений і буде представлений незабаром, буде дана чітка процедура проведення референдуму. Україна буде заявлена як держава з позаблоковим статусом. Будуть захищені права наших виборців у плані зміни статті 10 чинної Конституції - про дві державні мови, російську й українську.

Крім того, в нашому конституційному проекті передбачається парламентсько-президентська форма правління. Це саме та форма, що дозволить дотримати балансу між повноваженнями всіх галузей влади. Вона зараз існує в Україні, але явно в перекрученому вигляді. Крім того, в проекті Конституції будуть представлені найширші права місцевого самоврядування. Це пов'язане з тим, що в Україні ще з 2004 року „висить у повітрі” реформа місцевого самоврядування. Його фактично не існує в нас у державі. Ми фактично повторюємо помилки тоталітарних держав, у тому числі й СРСР, де був високий ступінь централізації влади, й місцевого самоврядування як інституту практично не існувало.

Насправді від центра повинно мало що залежати, тому що Київ - це теж регіон, як і будь-який інший в Україні. Тому, поки не буде стимулу до росту регіонів, - ні про яку державну реформу говорити не доводиться.