Народний депутат, заступник голови парламентської фракції Партії регіонів Олександр Лавринович відповів на запитання кореспондента «Era FM».

- Олександре Володимировичу, чому Партія регіонів запропонувала саме проект змін до Конституції, а не нову редакцію Конституції, як пропонують інші політичні сили, чи інші політики?

- Тому що ми не вважаємо, що українській державі потрібен сьогодні державний переворот. Українська держава народилася у 1991-му році, її юридичне оформлення відбулося в 1996-му, і ми вважаємо, що українська Конституція має бути в тому вигляді, в якому вона прийнята, по основним напрямкам незмінною в довгий час. Вона може вдосконалюватися, змінюватися в окремих моментах, але нову Конституцію Україна не потребує. Це наше переконання.

- Також Ви гадаєте, якщо дивитися на зміни до Конституції, які запропонувала Партія регіонів, що не треба змінювати державний устрій в Україні? Ви залишаєте все так, як є, в цьому нічого не пропонуєте?

- Ми пропонуємо не міняти державний устрій, ми пропонуємо тільки вдосконалити деякі моменти, які будуть працювати як раз на весь український народ, а не на окремих людей.

- Ось Ви кажете, що треба просто уточнити, розподілити повноваження і функції у владі, щоб стабілізувати ситуацію?

- Так.

- Але ось пропонується в законопроекті забрати в Президента право висувати кандидатури прем'єр-міністра, міністра оборони, закордонних справ. Також Ви запропонували, що Президент України має право зупиняти дію правових актів уряду тільки після відповідного рішення Конституційного Суду. Зараз Президент може зупиняти дію таких актів і одночасно звертатися до суду, не чекаючи його рішення. Ви також спростили порядок усунення Президента з посади Верховною Радою, і хоча і не запропонували поки що змінити спосіб обрання Президента, але заявили, що можете з цього приводу дискутувати. Тобто, ви все ж таки внесли свої пропозиції змін в бік підсилення парламентської форми державного устрою, тобто Парламенту, прем'єра, коаліції?

- Мова не йде про підсилення будь-кого. Мова йде про наведення елементарного ладу, оскільки, на превеликий жаль, в Україні потрібно надзвичайно однозначно виписувати кожну норму, щоб ця норма не дозволяла будь-яких неоднозначних тлумачень. От ви сказали, що ми забираємо в Президента право на висунення кандидатури прем'єр-міністра України. Ну, от сьогодні чинна редакція дозволяє президенту ініціювати кандидатуру прем'єр-міністра? Ні. Конституція передбачає, що коаліція депутатських фракцій вносить пропозицію Президенту України, яку він вносить до Верховної Ради, тобто ініціює коаліція, призначає Верховна Рада. Є тільки посередині ще одна ланка, яка б мала виконувати церемоніальну функцію, як це робиться в багатьох країнах, де існують або конституційні монархії, або парламентські республіки.

- Але я пам'ятаю, влітку 2006 року, коли Президент мав вносити кандидатуру Віктора Януковича, там тривали дискусії з цього питання...

- Були дискусії, але підстав правових для цього не було. Так щоб не було спокуси створювати чергові кризи на рівному місці, потрібно просто вилучити зайве, що жодним чином сьогодні не впливає ні на що. Це також стосується і кандидатур міністра закордонних справ і міністра оборони, те, що, як ви кажете, ми знову врізали. Ми нічого не врізали. Ці кандидатури відповідно до Конституції пропонує Президенту також коаліція, Президент їх вносить, а призначає знову ж таки Верховна Рада. Чи є в Президента можливості пропонувати кандидатури, які не будуть підтримуватися коаліцією? Ну, це ж зрозуміло, що якщо нема підтримки коаліції, їх просто не проголосують і все. Тому це просто елементарне наведення нормативного ладу.

- Але якщо розглядати закон про внесення змін, то можна було б і по-іншому змінити, щоб уточнити, що Президент може вносити, а може і не вносити, тобто надати переваги Президенту в цьому питанні...

- Можна, так, але це означало б тоді не шлях до наведення порядку, а шлях для створення ще більшого хаосу.

- А чому?

- Проста елементарна логіка. От ми забираємо зараз в коаліції право вносити ці кандидатури міністрів і прем'єр-міністра, так? А право Верховної Ради на призначення ми залишаємо. У Верховній Раді створена коаліція, і кого б Президент не вносив, Верховна Рада призначить тільки тих, кого захоче коаліція. Якщо ми зробимо так, то ми свідомо будемо провокувати протистояння на руйнацію держави. Це комусь потрібно сьогодні? Можливий інший варіант - президентська республіка, і президент всіх призначає сам. Це в нас було зрештою. Це можливий варіант без парламенту, але Президент сам очолює тоді виконавчу владу в повному обсязі і відповідає за її роботу. Але цей варіант жоден з президентів не хотів мати.

- А чому Ви тоді не вдалися до іншого полюсу, скажімо - щоб у нас був справді сильний прем'єр, сильна коаліція і церемоніальний президент? Про це також говорили...

- Зрештою, наявність Президента, його функції не можуть бути виключно церемоніальними. Я вжив це визначення саме там, де воно існує. От якщо ви відкриєте конституції чи спеціальні закони європейських країн, ви побачите, яким чином формуються там уряди.

Там глави держав вносять в парламент кандидатуру голови виконавчої влади, або призначають її, але ніде вони не визначають цю кандидатуру. Навіть, скажімо, в таких країнах, як Франція, де є пряме обрання президента з великими повноваженнями, уряд формують національні збори, і президент призначає тільки тих, кого пропонує правляча коаліція. І нікому в голову не приходило ставити під сумнів або влаштовувати якісь «круглі столи» після того, як закінчилися вибори до парламенту, і він визначився із своєю кандидатурою на посаду прем‘єр-міністра.

- Навесні Юлія Тимошенко говорила про те, що БЮТ майже домовився з Партією регіонів про нове бачення Конституції. Вона тоді говорила про щось схоже на німецьку модель, коли сильний канцлер і президент знову ж таки церемоніальний...

- Я б не хотів сьогодні зловживати цим словом. Тут мова йде про окремий сегмент функцій. Але інші функції - визначення зовнішньої політики, здійснення функцій по керівництву збройними формуваннями під час особливого стану, так, як це існує сьогодні в Україні, і в інших державах, залишаються прерогативою Президента. Президент виконує функції Верховного головнокомандуючого, а також має деякі інші повноваження, що стосуються надання громадянства, окремих призначень, нагород і таке інше. Тобто, ми не хочемо сьогодні говорити про обмеження повноважень Глави держави в цьому напрямку, оскільки це його органічні повноваження.

- Але процес імпічменту Ви спростили, наскільки я зрозуміла?

- Звичайно. Те, що в нас було виписано з приводу імпічменту, також було ноу-хау чисто українське. Воно було виписано так, щоб ніколи цей процес не був здійснений за будь-яких обставин, скажімо так, за будь-яких гріхів і порушень, які можуть бути з боку Глави держави. Це не означає, що процедура імпічменту стала дуже легкою, бо необхідна обов'язкова аргументація, обов'язкові висновки і обов'язкові дві третини чи трохи більше голосів Верховної Ради. Але вже нема необхідності мати для цього три чверті голосів Парламенту.

- А яку дискусію Ви готові вести з приводу способу обрання Президента? Ви готові розглядати можливість обрання його в Парламенті?

- Якщо буде така пропозиція від інших фракцій, наприклад, від «НУ-НС», то ми, звичайно, будемо готові до такої дискусії. І в залежності від того, чи може бути це питання підтримано 300 голосами, ми будемо розглядати можливості сприйняти таку пропозицію. Тобто, це не є та пропозиція, яка не може в принципі бути зміненою під час обговорення.

- В проекті змін до Конституції пропонується, що вибори до Верховної Ради відбуватимуться на засадах пропорційної системи з відкритими списками. Який спосіб забезпечити відкриті списки Ви пропонуєте? І що Ви маєте на увазі під відкритими списками?

- Маємо власне те, що пишеться в підручниках з конституційного права. Вибори за відкритими списками - це коли громадяни обирають не тільки політичну силу, орієнтуючись на її лідера чи кількох лідерів, але й конкретних представників цієї політичної сили. Тут можливі різні варіанти, різні системи, які також є класичними. Ми свідомо не хочемо визначати зараз одну з них, оскільки це також має бути предметом погодження з іншими фракціями, і це в усіх країнах вирішується здебільшого на рівні закону. Якщо буде пропозиція, щоб це було вирішено в тексті Конституції, і ми знайдемо порозуміння щодо самої моделі. Їх існує дійсно дуже багато, і якщо говорити контурно, то мова йде про те, що до регіональних списків або окружних списків додається перелік прізвищ кандидатів, які пропонуються політичною партією. Громадянин, обравши політичну партію, обирає одного кандидата, кому він віддає преференцію, або визначає рейтинг тих п'ять чи трьох кандидатів, які пропонуються політичною партією, за принципом: кого він хотів би бачити більше, кого менше, кого ще трошки менше.

- Ще один нюанс, і тут ми можемо говорити про те, чи пишуться проекти Конституції під певні політичні сили, або під певне майбутнє. В Вашому проекті передбачено, що політична партія, яка отримала відносно інших партій більшу кількість голосів виборців, але менше тієї, що забезпечує більшість від конституційного складу Верховної Ради, отримує 226 депутатських мандатів. Тут хочеться згадати, що Партія регіонів на кількох парламентських виборах останніх перемагала, але не могла сформувати коаліцію в парламенті...

- Це добре, що ви знайшли таке місце. Я от думав, яке ж місце можуть знайти, щоб сказати, що це Партія регіонів пише зміни до Конституції під себе. Якщо вже апріорі ставити так, що Партія регіонів буде перемагати на всіх виборах, тоді так, звичайно, це - під неї. Але я думаю, що ми всі розуміємо, що в демократичній країні можуть бути будь-які результати виборів, і не буває такого, щоб одна політична сила назавжди мала лідерство.

- А чому таку норму Ви пропонуєте?

- Ця норма, я думаю, також дуже логічна для того, щоб зрозуміти її необхідність, оскільки ми побачили зараз українську практику, яким чином формується коаліція після парламентських виборів. Це завжди тривала проблема, щоб вона сформувалась, і проблема, щоб вона потім функціонувала. І це не наше ноу-хау зрештою. Такі підходи вже апробувались в інших країнах: спеціальні преференції по розподілу мандатів спочатку застосувала Греція, а потім Італія зробила практично такий же підхід, який пропонуємо ми. Згідно такому підходу, якщо певна політична сила стала переможцем виборів, але отримала менше депутатських мандатів, ніж необхідно для утворення парламентської більшості, їй надається преференція отримати таку кількість депутатських мандатів, щоб вона мала можливість формувати уряд та забезпечувати роботу системи виконавчої влади.

При цьому зрозуміло, що якщо ця сила не абсолютний переможець, тобто в неї не 50%, то вона обов'язково буде все рівно шукати партнерів по коаліції, але це вже не буде довготривалою епопеєю. До речі, це близько до німецького досвіду, коли перемагала чи християнсько-демократична партія, чи соціал-демократична партія, і вони по черзі брали до себе в коаліцію вільних демократів, щоб була стійка коаліція. Ну, зрештою вони продемонстрували двічі і створення так званої широкої коаліції соціал-демократів і християнських демократів, що в Україні чомусь сприймається як щось надзвичайне, неймовірне і несамовите. Але це, звичайно, залежить від рівня політичної культури і від здатності бути відповідальним за власну країну.

- Ви заявили, що скасовуєте недоторканість президента і народних депутатів. У який спосіб?

- Ми не заявляли, що ми скасовуємо недоторканість взагалі. Ми сказали, що ми формулюємо таким чином імунітет громадян України, які мають право від імені держави ухвалювати рішення. А це право мають судді, які іменем України виносять вироки, рішення, постанови, мають народні депутати, які іменем українського народу приймають закони, постанови і інші рішення, це право має Президент, який від імені української держави ставить свій підпис під законами, указами чи міжнародними договорами. Ці люди повинні мати імунітет. І ми записуємо, що вони мають імунітет: вони не можуть без згоди Верховної Ради бути затримані, заарештовані, чи обмежені у своїх правах до того, поки суд не визнає, що вони винні, що вони скоїли злочин. Це є той рівень імунітету, який ми вважаємо доцільним. Проти всіх громадян України, і тих, які виконують функції від імені держави, можна порушувати кримінальні справи, якщо вони здійснили діяння, що мають ознаки злочину. Тобто, всі мають бути рівними перед Законом.

- Ви пропонуєте скасувати пожиттєве обрання суддів, так?

- Так. Я думаю, що мало хто в Україні може стверджувати, що в нас ефективна, діюча, чесна, непідкупна судова система, яка встановлює справедливість і відновлює порушені права, коли до неї звертаються. Тобто, тут потрібно робити серйозні кроки, і один з цих кроків – це обрання суддів громадянами на прямих виборах, а не призначення їх або Президентом, або Верховною Радою України. Існує думка, що у такий спосіб ми можемо десь послабити вимоги до професіоналізму суддів. Проте це зовсім не так. Якщо ми збережемо серйозні кваліфікаційні вимоги, і людина, яка має правити правосуддя, перед тим, як стати перед громадянами, буде повинна здати серйозні кваліфікаційні іспити, то в неї буде набагато більший рівень відповідальності за свої дії.

- Олександре Володимировичу, Партія регіонів запропонувала у своєму проекті змін до Конституції надати російській мові статус другої державної, затвердити позаблоковість України та приймати рішення щодо участі в міждержавних економічних об'єднаннях за наслідками референдуму. Чому так?

- Найперше хочу сказати, що ці дві перші позиції потребують обов'язкового рішення всього українського народу, тобто вони не зможуть стати нормою без їх підтримки українськими громадянами на референдумі. Це записано в чинній Конституції, в розділі для внесення змін. Ініціювати ці зміни може тільки Президент, або не менше, як 300 народних депутатів. Якщо ми отримаємо підтримку понад 300 народних депутатів для внесення цих змін, потім для їх підтримки, то рішення з цього приводу прийме український народ на референдумі.

Логіка тут дуже проста - саме люди мають визначити відповідь на ті важливі питання. Скажімо, позаблоковість була сприйнята як ідея ще до народження української держави, ще в УРСР. І коли ухвалювалась Декларація про суверенітет, це питання було зафіксовано. Потім, коли ми працювали над Конституцією України, це питання також було присутнє, і тоді воно було сформульоване в такій позиції, що на території української держави не має бути іноземних військових баз. Але якщо не має бути іноземних військових баз, то чи має тоді Україна бути членом якихось військових союзів, які передбачають відповідну військову кооперацію та спільні дії? Тут має бути відповідь на це питання. Я ще раз хочу наголосити, що це не може бути позицією окремої політичної сили чи навіть Парламенту в цілому. Це рішення має право прийняти тільки весь український народ.

Щодо питання другої державної мови, то тут основний мотив був дати право громадянам України, яких потрібно поважати незалежно від того, якою мовою вони користуються, щоб вони самі визначили, скільки державних мов може бути в державі. Сьогодні, якщо стверджувати, що в Україні є одна державна мова, а решта є мови національних меншин, я думаю, це неадекватне сприйняття дійсності. Я думаю, що адекватні люди розуміють, яка кількість українських громадян послуговується українською мовою. Тому тут мова йде про створення умов для вільного розвитку кожного громадянина і вільного вибору ним тієї мови, якою він буде послуговуватися, і вимоги до всіх держслужбовців, щоб вони обов'язково вільно володіли двома мовами для того, щоб могли забезпечувати функції по наданню послуг громадянам України.

- Але внести мають парламентарі. Коли Ви пропонували ось такі положення, Ви розраховували на те, що буде підтримка ваших колег?

- Звичайно, ми уважно дивилися на позицію тих політичних сил, які сьогодні є в парламенті. Ми розуміємо, що для того, щоб внести ці питання на розгляд Верховної Ради, потрібна підтримка не менше, ніж 300 депутатів. Ми побачили, що в різних політичних фракціях є різне задеклароване ставлення до цих питань. Одна фракція продемонструвала категоричне неприйняття нашої позиції, в інших категоричності з цього приводу немає. Тому ми розраховуємо на те, що буде уважний розгляд, і буде відповідь на ці питання. І в залежності від того, яка буде відповідь, ми або продовжимо цей шлях в Парламенті, або залишимо ці зміни на майбутнє, коли будуть визначатися наступні пропозиції по вдосконаленню Основного закону.

- Тобто, якщо ці пункти не будуть підтримані 300 народними депутатами, Ви погодитеся далі працювати над проектом змін до Конституції без цих пунктів? Ви готові відмовитися від них?

- Ми готові не відмовитися, ми готові працювати без цих пунктів, якщо в нас не буде підтримки 300 депутатів, яка необхідна для того, щоб внести ці пункти на розгляд Парламенту. От якщо ми не зможемо внести їх на розгляд, звичайно для нас є і інші важливі положення, які ми пропонуємо вдосконалити в Основному законі. І ми заради двох дуже важливих питань не будемо гальмувати цей процес.

- Як Ви гадаєте, на підставі чого Лідер Партії регіонів Віктор Янукович припустив, що на основі запропонованого законопроекту змін до Конституції може бути створений новий формат коаліції?

- Якщо ми знайдемо понад 300 депутатів для підтримки нашого законопроекту, то, очевидно, з‘являється можливість того, що він буде розглянутий та прийнятий в Парламенті. І очевидно, що якщо інші парламентські політичні сили підтримають наш проект (а він повністю відповідає програмним засадам Партії регіонів), тоді буде можливість на цій платформі створити міжфракційне об'єднання.

- На підтримку яких політичних сил Ви розраховуєте?

- Це буде залежати від відповіді цих політичних сил. В мене є дуже великі сподівання, що більшість положень нашого законопроекту може бути підтримана не тільки однією фракцією, а, мабуть, і всіма. Тому є всі підстави говорити, що по окремим засадничим напрямкам буде можливість сподіватися на підтримку понад 300, навіть понад 400 депутатів.

- Яких конкретних кроків Ви будете вживати наступного пленарного тижня з реалізації свого плану щодо розгляду цього законопроекту?

- Наступного пленарного тижня цей законопроект буде зареєстрований в Верховній Раді або в цілому - у якості спільної законодавчої ініціативи Партії регіонів та інших фракцій, якщо вони погодяться це зробити, або, якщо цього не станеться, у тій частині, де потрібно лише 150 депутатів для внесення змін до Конституції – у якості законодавчої ініціативи Партії регіонів. А далі він почне вже своє парламентське життя відповідно до процедури.

- Чи будете Ви ініціювати створення конституційної комісії в парламенті?

- Ми будемо консультуватися далі з іншими фракціями, і в разі підтримки цієї ідеї ми обов'язково будемо підтримувати створення такої комісії. Якщо ця ідея не буде підтримана, тоді проект змін до Конституції має розглядати комітет з питань правової політики, до компетенції якого віднесено це питання.